Четверту вже годину йдуть дебати.
Лев задоволений – він збори полюбляв
(Готов, було, не їсти і не спати,
Разів по сім на тиждень їх скликав).
А йшлось про те, що, всім на горе,
У лісі випав дощ, і як там не крути,
А по калюжі до контори
Сухим нікому не пройти
(Це свідчили і вуха і хвости).
Дебати йдуть. Той радить се, той те говорить!
Один – контору закривать,
Той – відтягти її на гору,
Ведмідь же радить почекать:
«Чого нам поспішать і турбуватись дуже?
Пригріє сонце – висохне калюжа!»
Нарешті, слово Лев узяв
І так почав:
«На даному етапі (Лев поправив гриву)
Розв’язуєм проблему ми важливу.
А подивіться: у цей час
Немає Зайця, Борсука між нас.
Це, я б сказав, відрив від колективу,
Це, я б сказав...» Але сказать не встиг,
Тут Зайчик – плиг:
«Прошу пробачення, що запізнився.
З калюжею возився:
Оце удвох із Борсуком
її засипав я піском».
Жаль, не вдалось ніяк узнати,
Чи й після в них точилися дебати.