БАЙКАР ІЗ ВРЕМІВКИ
Змія
Стовпець
Наказ
Осел
Сом на гачку
Індикова промова
Баран і райдуга
Равлик
Вовк і рак
Свиня-горлохватка
Приймак і теща
Під лопухом
Вівця і Цап
Перли і кукурудза
Дрюк і Молоток
Ведмідь і Комар
Лісова пригода
Черепаха в небі
Кислиці
Лисиця і Кудлай
В однім ліску
Байка про двох Кіндратів та про скорочення штатів
Сорока
Запопадливий голова
Шклянка
Кручені паничі
Романтична Бабочка
Осел і Верблюд
Мудрий Лев
Портрет Мурлики
Якийсь пронирливий Баран
(Такий, що, де б не появивсь, чекай на шкоду)
Не міг до одного потрапити городу:
Високий дуже був паркан,
І сторожі стояли біля входу.
В городі ж тім водилося таке…
Коли Баран почув – сердега, облизався,
Із горла вирвалось у нього «ме-ке-ке»
Та як було не підкрадався
І на які вже хитрощі не брався –
Дарма: туди потрапив діло не легко!
«Ні, – врешті каже він, – дурницю ми робили,
Не так би слід чинити нам,
тут треба діяти з позицій сили.
От розженусь, рогами у паркан як дам
І - там!
І наведу одразу свій порядок:
Толока буде з грядок!»
Урок же був, скажу я вам!
Його б затямить деяким панам!
Баран стрибнув – неначе з ланцюга зірвався,
Як розлютивсь, як розігнався,
Як трахне у паркан – ударив грім!
Аж пил стовпом у небо піднявся!...
Та от розвівся – і видно стало всім:
З паркана й тріски не злетіло,
А з Бараном погане вийшло діло.
Ніхто ніяк не міг
Ні рогів упізнать, ні ніг.
Щоправда, лоб лишився цілим…
Ще дід – земля пером! – для внука насадив.
Яких то яблунь, груш, яких то слив!..
Уродять – любо подивиться.
Господар як на те і прихвастнуть любив:
«Не сад у мене, – каже, – диво з див!»
Та якось хтось його спинив:
Мовляв, ти менше б вихвалявся,
А більш про сад свій турбувався –
У ньому ж, глянь, молодняку нема.
«То й що? – Господар тут. – Дарма!
Нащо він здався?
Ми фрукту маєм круглий рік,
Садочку стане і на внучий вік».
Минали дні, літа... Хвалько довихвалявся.
Все повернуло в інший бік:
Сад постарів, посох – минулася дурниця...
Господар нині ходить в ліс – збира кислиці!
