БАЙКАР ІЗ ВРЕМІВКИ

Аполлон І…
Аль-Газал
Загадка
Лев та Заєць
Чорнобривець
Нейтрон та Протон
Апарат
Різні роботи
Знахар
Ванько
Армагедон
Тесть, шість дочок, п’ять зятів та ще й один
Манекен і Коля
На стадіоні
Осел на сцені
Винахід
Дикуни
Дудочка
Важкий чоловік
Лавро
Розмова на щирість
Яблуко
Прикмета
Гашиш
Ювілей
Горе
Блоха і Слон
Кабан
У лісі
У музеї
Запорожець і Чорт
Чужинець на Січі
Данило та Кирдяга
Кобзар і Цар
Маляр
Чебрець
Потьомкін та Запорожці
Люлька
Микита Могута
Притча

У магазині
На вітрині
Стояв чудовий Манекен:
Костюм-за модою пошитий,
Обличчя – воду б з нього пити,
Постава… Аполлон! Спортсмен!
(Уміє ж хтось таке й робити!)
           І слави он якої Манекен зажив!
Одне Дівча, що все собі шукало
            Мужчину – ідеала,
На Манекен лиш глянуло – і покохало,
Та так, як ще ніхто нікого не любив!
           Щовечора було до нього поспішала –
           Зупиниться, німу розмову з ним веде
           Про екскаватори, про силу автокранів
           (Мо’, начиталося сирих романів?)
           Вдоволиться – й додому пізно йде.
           Раз у під’їзді, ніби ненароком,
Спіткавсь їй Коля, майстер доменних печей,
           (Сусід сусідку вже давно накинув оком).
Схопив її та без надуманих речей
           Як поцілує – іскри їй з очей!
           Обдав огнем, обдав окропом!
           Отямилась дивачка і пішла…

           Пішла уранці, щоб не гаять часу,
                       Із Колею до загсу.
Напевне, красеня знайшла?
Та де! Рудий, рудий був ще й кирпатий,
А ноги – колесом, а руки – дві лопати…
           А от же гарно зним жила,
                       Дитинку привела,
           Й на манекени їй тепер начхати.

           Ти чуєш, романісте, друже-брате?
                       Діл-ла!..

Двох Школярів,
Двох вічних двійкарів,
З’єднало спільне горе:
«Коль, а скажи, не збреш,
Коли, бува, ти двійку принесеш,
Що вдома твій старий тобі говорить?»
«Ні пари з вуст, але ж…
Хай краще б щось казав. Напохваті у нього
Макаренка грубезний том.
Раз дасть по голові – не встоїш, будь волом.
Що віл! І слон би витяг ноги!»
«І все?!
Тобі везе!
А мій… Мій – конюх – батогом!
Штани зніма й січі… І соромно й образно.
Що ж , малограмотний… Сім класів…  Темна Ніч!
А в тебе вчитель – інша річ.
Культуру видно зразу!»