МЕНЮ

БАЙКАР ІЗ ВРЕМІВКИ

СМІХ І ГНІВ
Видавництво "Дніпро", Київ, 1965
ЗМІСТ:
«Геба»
З позицій сили
Турист і Містер
Шедевр
Тонкий хід
«Та ін.»
Клуб і Чайна
Хома
Паротяг і Порожняк
Перекинчики
Жучок
Приймак і Теща
Кислиці
Байка про двох Кіндратів та про скорочення штатів
Склянка
Кручені Паничі
Романтична Бабочка
Мудрий Лев
Філоксен та Діонісій
Манишка
Пригоди на шляху
В’юн
Заяча сповідь
Ванько
Вовк та Вівця
Серце
Дубів синок
Залізна логіка
Хворий Болільник
Черепаха в небі
Зайчиськові пригоди
Невдячність
Деркачів хор
На концерті
Осел і Верблюд
Манна каша
Тихий Заєць
Копійка
Комар та Вовк
Кухар і Муха
Новорічний бенкет
Кіт і Киця
Ведмежа медицина
Хитрощі
Свиня і Зірка
Дуля
Вівця і Цап
Сатирик у міліції
Комісія
Дрюк і Молоток
Ведмідь і Комар
Стовпець
Шахрай і Покупець
Сом на гачку
Два генерали
Пригода з Дятлом
Сорока
В однім ліску
Лисиця і Кудлай
Під лопухом
Дебати
Виступ
Вовк і Рак
Щасливий та нещасний
Равлик
Індикова промова
Золоті ворота
Цвіркун
На городі
Жаліслива Жаба
Запорожець і Чорт
Ведмідь-рибалка
Нарада
Обережний Крук
Горобець
У Солов’я на весіллі
Провина
Лисиччине гостювання
Півник-творець
Вівчарка та Лев
Кіт-психолог
Лоша, Віл та Баран
Далекоглядність
Осел
Метикований Чорт
Лисичка й Вовк
Пень
На трасі
Диво
Тесть, шість Дочок, п’ять Зятів та ще й один
Синій Гусак
Дуб і музика
Дудар
Притча про Графомана Великого

Кручені паничі
Лиш біля хати виткнулись на світ,
Іще й навкруг не обдивились,
Враз Крученії паничі
За дріт
Вчепились
І так по ній уверх пустились,
Що й не сказати! Ловкачі!
На самому верху причілка опинились...
«Ог-го, куди залізли! Вище всіх!
Тепер усе село нас буде бачить.
А ти внизу? (Дубка взяли на сміх)
Який же ти малесенький, земляче!
Минуло стільки днів – чи й зріс хоч на вершок.
Такий, як був, ріденький твій чубок.
Ось ми!..»
І ну хвалитися листками
Та квіточками...
«То правда, вгору швидко ви пішли, –
Озвався мудрий Берест збоку.–
Та тільки марно ви Дубка на сміх взяли.
Росте поволі він, бо корінь запуски глибоко,
Щоб із землі узять побільше соку.
Та вже як виросте могутньо та високо.
То буде це не те, що ви, трава:
Розкішними гіллями
Шумітиме не місяць-два –
Віками!»
Півник-творець
Рябенький Півник сам не свій зробився:
У нього гребінець з-між пір’ячка пробився,
    А головне – у перше в курнику
    Він проспівав: «ку-ку-рі-ку!»
Надувся Півник наш і загордився…
«Я, любі, не прости! Я, знаєте, –
                                                            співець!
      А коли хочете –
                                   творець!
     Я скоро не на тин –
                                          під саме небо злине!»
І вже для Півника ні спину, ні упину –
      Страх розходився молодець!
     Почав усюди він хвалитись,
    На всіх зневажливо дивитсь,
                Нарешті – битись….
Хоч би кому урвавсь терпець!
«Пора приборкати, пора узять за крила! –
    В дворі усі заговорили. –
    І до яких це буде пір?!»
А півник наш на тин –
                                           і на весь двір:
      «Чи розумієте ви, кури,
Всю складність складність творчої натури?!
Ви всі належите до сірих птиць.
Чи ж вам судити нас, талантів-одиниць!»
Всі розсміялися на річ таку:
«Та що ж створив ти в курнику?»
«Як що?! – гука. –
                             «Ку-ку-рі-ку!»
Про півників таких і приказка говорить,
    Та ми її не будем повторять,
Якесь «Ку-ку-рі-ку» він створить, –
А гонору того! А що він витворя!
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website